Зміст реферату "Сенсорні системи (аналізатори) та їх структура. Око"

використовують двояковогнуті, а далекозорості – двояковипуклі лінзи окулярів.

При потраплянні світла на фоторецептори (колбочки і палички) в них виникають складні фотохімічні, електричні, іонні і ферментативні процеси, які зумовлюють нервове збудження – сигнал. Він надходить по зоровому нерву до підкіркових (чотиригорбкове тіло, зоровий горб) центрів зору. Потім направляється в кору потиличних долей мозку, де сприймається у вигляді зорового відчуття.

Акомодація ока

Відчуття сприймання предмета буде тільки в тому випадку. Коли його зображення падатиме на сітківку. При різному віддаленні предметів від ока точне фокусування їх на сітківці досягається зміною кривизни кришталика. Ця здатність називається акомодацією.

При переведенні погляду з далеко розташованих від ока предметів на близько розташовані – війковий м'яз скорочується і кришталик, завдяки еластичності, стає більш опуклим. При цьому збільшується його заломлююча сила і зображення фокусується на сітківці. При віддаленні предмета від ока напруження м'яза зменшується. Війкове тіло натягується і капсула кришталика стискає його. Від цього заломлююча сила зменшується. Та око людини налаштовується на сприйняття далеко розташованих предметів.

Скорочення війкового м'яза починається тоді, коли предмет наближається на відстань 65 см, а максимальним буває при його розміщенні на відстані 7-14 см від ока.

У людини різке зниження акомодаційної здатності настає після 40 років. На близькій відстані вона перестає розрізняти близькі предмети. Це явище старечої далекозорості.

Акомодація регулюється рефлекторно.