Зміст реферату "Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів"

них з нового ядра розвиваються макро- і мікронуклеус, і інфузорії починають поділятися.

Губки – найпростіше організовані багатоклітинні тварини, що не мають ні справжніх органів, ні диференційованих тканин і дуже своєрідно побудовані з двох шарів клітин. У світовій фауні відомо до 5 тис. видів тварин цього типу.

Живуть губки переважно в морях; деякі живуть у прісних водах. Це – нерухомо сидячі тварини, що мають вигляд наростів, кірок і подібних утворень на стеблах підводних рослин, на каменях тощо. Такого виду губка являє собою колонію, що утворилася пупкуванням і складається з численних особин, які так зрослися між собою. Проте серед губок є й поодинокі форми, наприклад губка Ascetta, і на їх прикладі найлегше скласти уявлення про будову губок.

Ascetta має вигляд бокала, одним кінцем (“підошвою”) прикріпленого до субстрату. На кінці, протилежному до “підошви”, є великий отвір – оскулум, що веде у внутрішню порожнину, яка називається атріальною. По всій поверхні губки розкидані численні дрібні пори, які ведуть у канальці, що пронизують стінку тіла і відкриваються в атріальну порожнину.

Стінку тіла губки становлять:

• шар плоских клітин, що утворюють зовнішній покрив тіла і вистилку канальців;
• шар хоаноцитів – джгутико-комірцевих клітин, що вистилають атріальну порожнину.

Між названими шарами клітин є драглиста маса – мезоглея, що містить нечисленні клітини: склеробласти, які продукують скелетні утворення (у Ascetta – вапнисті голки), пігментні клітини, статеві і розкидані поодинці нервові.

Живляться губки так: вода з завислими в ній найдрібнішими частинками поживи надходить через пори і канальці в атріальну порожнину і виходить з неї