Зміст реферату "Джгутикові. Основні представники. Особливості будови і функції органів"

Веретеновидні рухливі спорозоїти проникають у клітини стінок кровоносних судин і в тканину печінки, селезінки та інших органів, набувають тут амебоподібної форми, збільшуються в розмірах і починають розмножуватися множинним поділом (шизогонія, або меруляція). В цій стадії розвитку плазмодій називається шизонтом, а утворені в результаті його поділу молоді особини – тканинними мерозоїтами. Кожний шизонт дає початок кільком десяткам дрібних мерозоїтів, які заглиблюються в інші тканинні клітини, поділяються там і дають наступне покоління.

Описаний процес тканинної шизогонії може повторюватися кілька разів. Ця частина життєвого циклу плазмодія дістала назву тканинного, або позаеритроцитарного циклу.

Інфузорії – найбільш високоорганізовані одноклітинні. Диференціювання їх тіла і спеціалізація різних органоїдів досягає в них такого ступеня складності, що тільки одноклітинність є підставою називати інфузорії «найпростішими». Більшість з них живе в прісній і морській воді.

Органоїдами руху в інфузорій є численні дрібні війки. Ядер – велике ядро – макронуклеус і мале ядро – мікронуклеус; для ряду інфузорій характерною є наявність двох або кількох мікро-нуклеусів.

Тіло туфельки вкрите війками, рухи яких цілком координовані. Туфелька має, крім того, здатність трохи стискуватися, згинатися тощо. Такі рухи тіла туфельки здійснюються завдяки наявності в ектоплазмі скоротливих фібрил – міонем. Ектоплазма містить також численні паличковидні тільця – трихоцисти, які є органоїдами захисту і нападу. При діянні будь-якого подразника трихоцисти викидаються назовні у вигляді найтоншої нитки, кінцевий відділ якої має цвяхоподібний вигляд. Ядер – два: макронуклеус і мікронуклеус.

На одній із сторін тіла туфельки є особлива заглибина, що називається передротовою, або перистомом. На дні перистома знаходиться рот, або