Зміст реферату "Церковна архітектура середньовіччя"

Константинополі, архітектори – Анфемій Траллський та Ісидор Мілетський, з ХVІ ст. – мечеть Ая-Софія.

Величезний купол зведено на чотирьох масивних стовпах за допомогою парусів (елементів конструкції у вигляді вигнутих трикутників). Вагу центрального купола частково приймають складні системи напівкуполів і колонад.

Мистецтво середньовіччя прийнято називати готичним, тому, що готика – це пошук синтезу між архітектурою, живописом і скульптурою.

Є такі знамениті готичні собори – Собор Паризької Богоматері (будівництво розпочато 1208 р.), Шартрський (1260 р.), Ам'єнський (1258 р.), Кельнський (1248 р.), Страсбурзький (1276 р.), Міланський. Будівництво, добудова і часткова реконструкція більшості готичних соборів нерідко тривали протягом століть.

З часів Карла Великого виробляється так званий романський стиль: монастирські церкви нагадують фортеці з малими і вузькими вікнами, приземленими колонами, масивними вежами. Все багатство скульптурних зображень зосереджено на головному фасаді і в середині вівтаря, розташованого на узвишші. Все, разом узяте, повинно демонструвати церковну могутність, велич духовного кліру і породжувати в людині усвідомлення власного безсилля і нікчемності.

У другій половині ХІІ ст. на Заході, перш за все і північній Франції, народжується інший архітектурний стиль – готичний. Для готики характерне устремління споруди вгору за рахунок гострих стрімчастих шпилів, у стінах – величезні вікна з кольоровим, мальовничо розписаним склом. Численні гостро конусні арки, багатство скульптур, пишних оздоб – усе це надавало готичним соборам (Кафедральний у Львові, собори в Ам'єні, Парижі, Кельні) динамічності, пробуджувало релігійно-містичні почуття. Готичний стиль використовувався і в світських будовах.