Зміст реферату "Дерев’яна архітектура Покуття"

причарування простоти, поетичні риси закладені в кожному пам’ятнику. Неминуча естетична цінність дерев’яного народного зодчества заключається в тому, що воно являється живим прикладом втілення істинно художнього мистецтва, притаманного самій природі людини.

Покутська народна архітектура здавна відзначається високим мистецтвом і своєрідністю. Стильові ознаки її найяскравіше виступають у культових спорудах, переважно в дерев’яних храмах. Хоч українському народові майстри минулого найбільшою мірою виявляли свою любов до прекрасного саме в будівництві та оздобленні культових споруд.

Старовинні церковні будови Покуття – цінні пам’ятки дерев’яної архітектури. В цих культових спорудах віддзеркалюються різні види образотворчого мистецтва. На основі описів церковних візитаторів з 1753-1756 р. встановлено 60 гуцульських церков. Усі вони були побудовані в ХVІ – середині ХVІІІ ст. з дерева і визначалися високими архітектурними формами. Візитатори виділяють кілька видів церковної дерев’яної архітектури. Це перш за все, – трибанні церкви (Люча, Стопчатів, Молодятин, Березів Нижній, Березів Горішній, Текуча, Криворівня, Білі Ослави, Печеніжин), будови яких сягають початків ХVІІ і навіть ХVІ ст.

Саме покутські тесля протягом ХVІ-ХVІІІ ст. створили яскраву і самобутню школу народного дерев’яного будівництва. Дерев’яні храми, побудовані покутянами відзначаються своїми архітектруно-конструктивними формами і оригінальними деталями, елементами декору і особливою гармонією пропорцій. В цих будівлях втілено високі ідеали та мистецькі уподобання народу.

Викликає захоплення церква св. Михайла побудована з “різного дерева” в с. Печеніжині, а також передміська печеніжинська церква Воскресіння. Вона відзначається найдосконалішими пропорціями і надзвичайно гармонійними формами.