Зміст реферату "Дерев’яна архітектура Покуття"

середини ХVІІІ ст. – так звані чорні книги Станіславського міського суду. Саме на основі цих актів Бельовський і написав свою розвідну “Покуття”.

У інших тогочасних розвідках автори здебільшого досліджують етнографію Покуття. В подорожніх листах вченого В. Кельсієва автор описує покутську територію.

Цінним джерелом історії та етнографії Покуття є мемуари польського фольклориста Ю. Туринського, в яких він відобразив свої спостереження від подорожі по Покуття у 80-х р.

Серед досліджень Покуття другої половини ХІХ ст. слід відзначити монографію польського прогресивного етнографа О. Кольберга, написану на основі зібраних ним у 60-70 р. етнографічних матеріалів.

Значний вклад у дослідження Покуття зробив відомий український письменник і вчений, один з перших галицьких просвітителів, Іван Вагилевич.

У 1957 р. у с. Заболотів (Снятинський район) виявлено цікаву письмову пам’ятку. На церковній літургійній дерев’яній дошці розміром 65*34 см наклеєно папір, де поміщена хроніка. Цей своєрідний літопис названо – “Пам’ятник списаний ієреєм Петром Ступницьким парохом в Брустурах”.

Отже, згадані та інші документи, незважаючи на тенденційний характер, дають можливість простежити за соціально-економічним, культурним життям Покутян.

Не дивлячись на війни, які нанесли велику шкоду Покутській землі, гіркий край до цих пір скриває в собі велику кількість художніх скарбів. Та найбільшою гордістю Покуття являється народна дерев’яна архітектура. Недовговічність дерева була причиною того, що пам’ятки дерев’яного зодчества радніших часів ХV ст. тут не збереглося. Декілька відносять до ХVІ ст., а решта до ХVІІ – ХVІІІ ст.

Мандрівник, який захоче поїхати до Покуття, нехай відкажеться від звичних уявлень про архітектурні пам’ятки – тут він не зустріне великих міст з значними по містобудівному розмаху ансамблів. Перед ним постануть другі споруди, скромні хатини і також скромні храми. Нев’януча краса, особливе