Зміст реферату "Архітектурні пам’ятки Коломиї"

відмовилися, покликаючись на свої привілеї, направляти замковий вал. Польський історик М.Балінський стверджує, також, покликаючись на польське джерело, що 1411 року польський король Владислав віддав коломийський замок в заставу волоському воеводі Олександрові.

Час спорудження замку та його архітектурні форми не розглянуто в жодному із відомих нам джерел. Однак знаємо, що 1427 року, коли в Коломиї старостила родина Бучацьких, замок укріплено та реставровано. З люстраційного акта 1616 року довідуємося, що знаходився він спочатку на тому місці, де пізніше, за рішенням комісії було відведено місце для синагоги. “Люстраційна комісія, – говорилось в документі – наказала побудувати синагогу та виділити місце для єврейського цвинтаря там, де колись містилося старе дворище”, тобто замок.

З прийняттям Коломиєю магдебурзького права згадана модель міста почала поступово еволюціонувати в напрямку міст Західної Європи. На розвиток Коломиї та її архітектуру прийняття німецького права мало неабиякий вплив. Разом з німецьким правом, котре під кінець XIV ст. мали вже всі головніші міста Галичини, цілий ряд другорядних міських осад і чимало сіл починають в околицях міста створювати численні німецькі та єврейські колонії, що несли з собою певний елемент культурного впливу, особливо в забудові та розвиткові міст. Також це вплинуло і на Коломию.

У кінці XIV і впродовж XV ст. Коломия, незважаючи на тяжкі соціально-побутові умови, пов’язані з колонізаційною політикою шляхти та боротьбою з татарами, за свідченням джерел, значно розбудувалася. Укріплено замок, зведено новий домініканський монастирь, що в часи неспокою міг успішно замінити оборонну споруду. Було зведено чимало громадських споруд, серед котрих шпихліри, млини, пекарні, корчми, солеварні тощо. Люстраційний акт 1565 року подає відомості про деякі вулиці Коломиї (Лельову, Снятинську, Зарінок), вказує на існування двох млинів, до котрих підведено воду з Прута.

З XIII ст. почався місійний рух домініканців на схід, особливо в Галичину, східна політика Лешка Білого сприяла цьому чернечому угрупуванню заснувати