Зміст реферату "Архітектурні пам’ятки Коломиї"

Коломия належить до найдавніших міст Галичини. На карті українських земель XI-XIII ст. серед двадцяти тодішніх міст бачимо й Коломию. Проте джерел, що могли б розповісти про будівництво та архітектуру того періоду, маємо мало. Єдиним свідченням про існування поселення в межах старої Коломиї можуть бути висновки археологічних досліджень, проведених Я. Пастернаком в околицях Корнича у 1935-1936 роках. Під час цих досліджень виявлено досить велике поселення періоду мальованої кераміки 2500-2000 років до н. е., котре містилося в природно укріплених місцях “ Корнів” та “Пасічна”. Знайдені тоді рештки декількох жител, серед яких найкраще збереглися тільки три, та які свідчили, що в плані вони були однокамерними, стіни складались з дерева і обмащувалися глиною. Підлоги викладали кам'яними плитами. В куті однієї хати розміщено вогнище, що складене трьома шарами плит, кожна з яких підмащена тонкою верствою жовтої глини. В урочищі “Козина” вчені розкопали два однокамерні житла, стіни котрих також були дерев'яними і підмащені глиною. В куті однієї з хат знайдено куски кераміки, прикрашеної хвилястим слов'янським орнаментом, ритим з допомогою гребня.

Достатньо джерел, серед яких найбільше польських, вказують на те, що вже в XIII ст. Коломия була значним середньовічним містом, центром промислу і торгівлі сіллю, поташем, м'ясом, виробами з дерева, воском, полотном. Як і кожне українське місто, Коломия була передусім оборонним місцем, а його передмістя майже не різниться від села. Будівлі такого передмістя були дерев'яними, збудованими в зруб, зложеними “у замок” чи “припуском”. Дахи покривали драницями, стіни знадвору залишали переважно небіленими, стояли такі будинки щільно один до одного, переважно торцевою стороною до вулиці, були довгими і вузькими, з малими вікнами і дещо розвиненими ганками.

На основі люстраційних актів 1517, 1556, 1616, 1627 років можна стверджувати що в центрі передмістя був замок, обнесений дерев’яною стіною і валом. У люстраційному акті 1517 року є дані, що коломийські містяни