Зміст реферату "Верес звичайний та його застосування"

Верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hull.), родина Ericaceae – вересові.

Невеликий, сильно галузистий кущик, з дрібними вічнозеленими листочками, розміщеними супротивно, в чотири ряди. Квітки зібрані в однобокі грона, які переходять у вкриті листками гілки, лілові або лілово-рожеві, а іноді білі або кремові, на коротких квітконіжках. Цвіте у серпні-вересні. Смак рослини гіркий, в'яжучий, пахне медом. Росте на сухих і вогкуватих піщаних місцях, більше в соснових і мішаних лісах, на галявинах, сухих горбах, на лісових луках. Звичайно в нечорноземній смузі, рідше в чорноземній. Прекрасний медонос, хоча мед з нього темнуватий і дещо гірчить, але дуже корисний.

Збирають вкриті листками гілки з квітами. Сушать у затінку. Містить у собі дубильні речовини (до 7 %), мінеральні солі (кальцій, кремнеземова кислота), цукри, флавонові глікозиди (вважають, що в квітках вересу містяться ще не вивчені діючі речовини, які мають антимікробну дію).

Настій трави вересу – 4 столові ложки на 1 л окропу – вважають хорошим засобом при каменях у нирках; ним користуються при водянці. Настій трави з квіток-суцвіть п'ють як профілактичний засіб проти утворення (як профілактика при схильності) піску, каменів у нирках, навіть після операційного їх видалення.

Як важливий компонент його включають у суміші для лікування від таких захворювань, як цистит (запалення сечового міхура), пієліт (запалення ниркових мисок) і таких тяжких захворювань, як нефрити.

Верес входить у суміші трав при катарі шлунка, особливо з підвищеною кислотністю. Ось суміш (нейтралізує кислотність): трави вересу – 40,0 г, золототисячника – 30,0 г, звіробою – 40,0 г, холодної м'яти – 20,0 г і кори крушини – 20,0 г. Дві столові ложки цієї суміші на півлітра кип'ятку парять не менше 30 хвилин. Випивають за день у 3-4 прийоми.

Верес застосовують також як засіб, який заспокоює нерви і діє частково снотворно.