Зміст реферату "Хміль звичайний та його застосування"

Хміль звичайний (Humulus lupulus), родина Cannabaceae – коноплеві.

Багаторічна відома рослина. Щороку навесні з кореневищ виростають довгі, іноді до 18м, виткі, шорсткі від гачкуватих причіпок, шестигранні, всередині порожнисті стебла, що на зиму відмирають. Корені заглиблюються в грунт іноді більш як на 3 м. Кореневища являють собою підземні видозмінені пагони з бруньками, розташованими в їх вузлах. Відома рослина поширена повсюдно, крім степових районів. Культивується та дико росте в зарослих чагарниками заплавах річок, над ярами, у видолинках, на лісових галявинах. Рослина дводомна. Культивуються тільки жіночі екземпляри, Чоловічі навкруги плантацій навіть знищуються, бо запиленням псують товарний хміль.

Збирають (рідко) молоді пагони, але передусім у серпні шишки хмелю, коли вони достигають. В цей час вони зелено-золотистого кольору з характерним хмельовим запахом, при здушуванні пружинять. Лусочки шишок хмелю, переважно при основі, вкриті жовто-золотистими залозами, що у виді жовтого порошку осипаються. Це і є лупулін. Містить ефірну олію (до 1%), смолу, віск, гіркі речовини, жовту барвну речовину.

Шишки хмелю вживають при запаленні нирок, при водянці, при подразненні сечового міхура і в сумішах з іншими лікувальними рослинами. Застосовуються при катарах шлунка, захворюваннях жовчного міхура і печінки, при нервовому безсонні; для пом'якшувальних компресів і припарок на чиряки, нариви і виразки як заспокоюючі біль.