Зміст реферату "Гадючник в'язолистий та його застосування"

Гадючник в'язолистий (Filipendula ulmaria, Spiraea ulmaria), інші назви спірея в'язолиста, таволга в'язолиста, борошень.

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище. Стебло до 200 см заввишки, нерозгалужене, облиствене. Листки переривчасто-перисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, жовто-білі, запашні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки – з довгим нігтиком. Цвіте у червні-липні. Плід - листянка.

Гадючник в'язолистий росте по всій території України на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах.

Заготовляють траву під час цвітіння рослини і кореневища з корінням восени (вересень-жовтень).

Трава гадючника в'язолистого містить барвники, дубильні речовини, аскорбінову і саліцилову кислоти, глікозид гаультерин і спіреїн, ефірну олію.

Галенові препарати гадючника в'язолистого мають анальгетичні, протизапальні, протиревматичні, потогінні, сечогінні властивості. Застосовують внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння. Використовують як потогінний засіб при грипі й гарячці, протизапальний при подагрі, ревматизмі, заспокійливий при істерії, болях у шлунку і кишках, при геморої, при хворобах сечового міхура і нирок, як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхітах, бронхіальній астмі. Зовнішньо використовують (свіжий сік, відвари, мазі) при лікуванні ран, виразок, фурункулів, при білях, укусах змій або скажених тварин.

Внутрішньо – настій трави гадючника в'язолистого (1 ч. ложка сухої сировини на 200 мл окропу, настоювати 50 хв), пити по 50 мл 4 рази на день.

Зовнішньо – мазь (10 г порошку кореня гадючника в'язолистого на 50 г