Зміст реферату "Буркун лікарський та його застосування"

Буркун лікарський (Melilotus officinalis), інші назви борконь, буркун, буркун-зілля, буковина, липка, команиця, окладник, холодок заячий.

Дворічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки трiйчастi, дрібнозубчасті. Квітки двостатеві, дрібні, жовті, в багатоквіткових пазушних китицях. Цвіте у червні-серпні. Плід – біб.

Росте на лісових галявинах, узліссях, біля дорiг, як бур'ян у садах. Є добрим медоносом.

Для лiкарських потреб заготовляють траву буркуна, зібрану пiд час цвiтiння.

Трава буркуна містить глікозид (мелiлотозид), кумарини, мелілотин, похiднi пурину, жироподібні речовини, білок, ефірну олію, мінеральні речовини.

Галенові препарати буркуна мають антикоагулянтні, болетамувальні, вiдхаркувальнi, седативнi, сечогінні, судинорозширюючі, протисудомні властивості.

Застосовують при кровотечах, стенокардії, гіпертонічній хворобі, бронхітах, кашлі, безсоннi, болях у шлунку, ревматизмі, зобі, нервових розладах, лейкопенії, набряках.

Протипоказані при вагітності.

Внутрiшньо – настій трави буркуна (2 ст. ложки сировини на 200 мл окропу) приймати по 2 ст. ложки тричі на день.

Зовнiшньо – настій квіток буркуна на олії (1:10, настоювати 10 днiв) використовувати при наривах. Настій трави (2 ст. ложки сировини на 500 мл окропу) служить для примочки при фурункулах.