Зміст реферату "Собор і площа Святого Петра в Римі"

влада все-таки наполягала на тому, щоб надати споруді базилікальних рис. У 1607-1614 рр. архітектор нового стилістичного напряму – бароко Карло Мадерно прибудував західну частину з нартексом, чим надав плану базилікального характеру. При цьому з площі вид на купол було закрито високим аттиком, а самі форми прибудови виявилися настільки немасштабними, що собор здавався меншим, ніж був насправді. Це враження певною мірою було усунуте завдяки вдалому розплануванню площі перед собором у 1656-1667 рр. великим архітектором стилю бароко Лоренцо Берніні.

Берніні віддалив площу від собору і надав їй овальної форми, оточивши двома рядами спарених колон.

Через урочисті величезні двері проходимо до собору. Тут усе сповнене пишністю, від усього віє багатством: величезні пілони прикрашені оздобами, мозаїкою, тут же мармурові надгробки пап, скульптури. Навкруги снують натовпи прочан, туристів, католицького духівництва з усього світу. Проходячи переднє приміщення собору – нартекс, помічаєш в перспективі з правого боку на високому п'єдесталі біля стіни скульптурну групу. Це – один з найславетніших шедеврів світового мистецтва – “П'єта” (плач матері над тілом загиблого сина) Мікеланджело. І тут уся пишність собору, весь шум і метушня відступають на задній план. Ви стоїте віч-на-віч з великим творінням мистецтва. Почуття безмежної скорботи, що його виражає скульптура, змушує забути все, що вас оточує навкруги. Це почуття чудово передав український поет Микола Бажан у вірші, присвяченому цій скульптурі:

І раптом тут, у напівтемній ніші,
Ледь-ледь осяяне м’яким мигтінням свіч,
Велике чудо нам явилося увіч,
Як світла чаша роздуму і тиші.
Воно – немов дитя покинуте, одне
В оцих бундючних і бездушних пущах.
Воно – занурене в найглибшу мисль живущих,
В розв’язування тайн, звичайне й нескладне.
Ламке й пласке, мов гілка пальми, тіло
Лежить у неї на колінах. Син.
…