Зміст реферату "Роменська фортеця XVII-XVIII століть"

Сулу в Ромні загатила
Тілько старшинами
Козацькими…

Згодом укріплення Ромен відбудовано. Насамперед реконструйовано загальноміську лінію укріплень: вона перетворилася на кронверк у формі неправильного шестикутника з п'ятьма п'ятикутними в плані бастіонами й одним чотирикутним. Бастіони містилися на кутах фортеці і вздовж західного фронту, де з напільної сторони, не було природних перешкод. Ширину сухого рову доведено до 10-12 метрів, профіль валу - до нормативного, на вершині валу лишився дубовий частокіл. Фортеця мала чотири дерев'яні надбрамні вежі із звідними мостами через рів: Пригородську, Монастирську, Микільську, Житянську. Характерно, що замок тоді вже не був цитаделлю, тож територію почали використовувати під гамазеї, цейхгаузи тощо.

У другій половині XVIII століття Роменська фортеця втратила своє стратегічне значення і потроху руйнувалася. У 1770-х роках розвалено надбрамні вежі, з 1785 – фортечні вали почали розкопувати для виварювання селітри. У зв'язку з переплануванням міста на засадах класицистичної регулярності в першій половині XIX століття всі лінії укріплень було знесено. Трасування їх можна простежити по сучасних вулицях: уздовж колишнього північного валу Пригородка тепер пролягають Червоний узвіз. А замок зберігся у вигляді невеликого городища на південь від Базарної площі, з крутими схилами й без жодних ознак валів чи бастіонів. Це городище як дитинець давньоруського Ромна включено до загальнодержавного реєстру пам'яток археології.