Зміст реферату "Софія Київська"

ворогом, а також торжества нової християнської релігії та феодального ладу. Київська Софія, як і константинопольська, не мала прямих аналогій: в її типі, конструкціях і формах новаторство було запрограмовано.

У наші дні золоті верхи собору видно здалеку з усіх пагорбів Києва: він є композиційним центром старого міста. Проте його вигляд значно відрізняється від того, яким він був за часів Київської Русі. За дев'ять з лишком століть свого існування Софійський собор після численних руйнувань не раз перебудовувався. У наші дні зовні він зберігся в “одязі” нашарувань XVII-XVIII ст. Проте під цими нашаруваннями добре збереглися його первісні форми. Інтер'єр собору зі всесвітньовідомим фресковим розписом та мозаїками є один з найкращих мистецьких ансамблів середньовіччя. За типом собор належить до так званої хрестово-купольної системи, що була поширена у візантійській архітектурі з IX ст. Техніка будівництва давньоруських споруд X-XI ст. нагадує візантійську, але має істотні відмінності, які свідчать про творче засвоєння візантійських традицій. Стіни собору будували з цегли та каменю. Перекриття складалися з коробових, купольних і хрестових склепінь. Цікавими є напіварки арбутани, що у зовнішніх галереях підтримують стіни собору. В плані собор має п'ять поздовжніх нефів, що на сході завершуються п'ятьма вівтарними півколами (апсидами). Основний об'єм споруди оточено двома рядами галерей – двоповерховими внутрішніми і одноповерховими зовнішніми. У західній частині стоять дві башти, де знаходяться сходи, що ведуть на другий поверх – полаті – світлі й просторі приміщення. Головний архітектурно-художній ефект споруди полягає в її складній і водночас гармонійній композиції. Відкриті арки галерей неначе зв'язують собор з навколишнім простором, подаючи композиції об'ємно-просторового характеру. Форми собору стрімко підносяться вгору і завершуються тринадцятьма банями з високим центральним куполом. Художній ефект зовнішнього вигляду собору підсилюють поліхромні фрескові розписи на стовпах та в декоративних нішах.

Заходячи в собор з освітлених зовнішніх галерей, потрапляєш у напівзатемнені анфілади бокових нефів. А далі розкриваються нові просторові