Зміст реферату "Архітектура народів Середньої Азії (VI – XVIII століття)"

композиційний прийом використовується протизіставлення портальних композицій.

Шах-і-Зінда прекрасний звідусіль. І з вершини пагорбу, звідкіля бачимо два ланцюжки блакитних куполів, і знизу, де за аркою вхідного пештаку відкривається вузька барвиста вулиця порталів. І здаля, коли він здається сторінкою з казок Шехерезади. І зблизька – коли приголомшує буянням фантазії і фарб (рис. 7.15).

В комплексі Шах-і-Зінда немає грандіозних величних споруд, проте все тут неповторне. Краще за всіх сказав про Шах-і-Зінда вчений ХІХ століття самаркандець абу Шахір-Ходжа: «Лазурні небеса відкрили взор захвату на лице епохи – вони не бачили будівель так прикрашених і нарядних, і бірюзовий купол неба відкрив очі – Місяць та Сонце – він не милувався такого кольору кахлями!».

У XIV столітті в Середній Азії склалася об’ємно-планувальна структура міста з ущільненою забудовою в міському центрі і менш щільною в передмісті, де розміщувалися садиби вельмож, сади та некрополі. Всі ці закономірності знайшли своє відображення в архітектурно-планувальній структурі міста Самарканда XIV – XVI століть.

У період правління Тімура в столиці його імперії – Самарканді – зводять найвищі і найгарніші мечеті, мавзолеї та інші будівлі. Не випадково усипальниця самого Тімура – Гур-Емір – найбільша серед середньовічних мавзолеїв Середньої Азії. Таким чином емір засобами архітектури та художнього мистецтва намагався зміцнити авторитет своєї необмеженої влади. В ансамбль мавзолею крім заупокійної мечеті входили медресе, гуртожиток для прочан і великий двір, навколо якого були об’єднані всі будівлі. Висота мавзолею – 36 м. На розрізі будівлі звертає на себе увагу потовщення середньої частини купола. Такий технічний прийом дозволяє значно зменшити силу розпору від купола (рис. 7.16а).

Архітектура мавзолею Гур-Емір побудована на комбінації простих геометричних форм і пишнобарвного орнаменту, що вкриває всі зовнішні та