Зміст реферату "Архітектура народів Середньої Азії (VI – XVIII століття)"
329 році до нашої ери літописи згадують Мараканду (так назвали це місто греки) в зв’язку з походами Олександра Македонського. В 1220 році місто було вщент зруйноване монгольськими нашестями, а його населення повністю винищене. Після смерті Чингісхана в 1227 році монгольська держава розпалася. Новий підйом культури довго утримувався жорстокими феодальними міжусобними війнами. Та всупереч цьому в XIV столітті була створена велика держава Тимура і Тимуридів. Тимур (Тамерлан) перетворює Самарканд на столицю – «обличчя світу». Славнозвісність міста виходить далеко за межі Середньої Азії (рис.7.11).
Серед пам’яток цього періоду, що збереглися, – ансамбль мавзолеїв володарів держави Тимуридів та їх сімей – Шах-і-Зінда, основні будівлі якого зведені у XIV – XV століттях. Сьогодні цей ансамбль щільно оточує міська забудова, але в минулому навколо нього зеленіла широка стрічка фруктових садів. Мавзолеї розміщені на рельєфі трьома групами – верхньою, середньою і нижньою й зв’язані пішохідним шляхом, який перетинають чартаки (прохідні брами). Назва Шах-і-Зінда означає «живий цар» і походить від стародавньої легенди доісламських часів, яку проповідники ісламу вирішили використати задля слави нової релігії.
Розповідають, що військо двоюрідного брата самого пророка Магомета – Кусама – застигли зненацька під час намазу невірні і всіх порубали. Та Кусам не розгубився: він взяв свою відрубану голову в руки і спустився у глибокий колодязь, через котрий потрапив до раю. Гробниця Кусама – це найдавніший (за часом спорудження) мавзолей комплексу Шах-і-Зінда, що зведений ще в ХІ столітті. Це єдина будівля, яку не зруйнували монголи, бо боялися помсти чужого для них, але дуже сильного святого. Поховання біля могили святого Кусама, за середньовічним віруванням, забезпечувало блага та тому світі. Ось чому поруч із мавзолеєм Кусама в XIV столітті були збудовані мавзолеї родини Тамерлана та його родичів.
Отже, основні будівлі ансамблю, що збереглися, належать до XIV – XV століть, коли після скидання монгольського іга тут було створено велику