Зміст реферату "Архітектура народів Середньої Азії (VI – XVIII століття)"
внутрішній простір. Оскільки в плані їх профілі зламані, пряме сонячне світло не попадає всередину і досягається спокійне рівномірне освітлення. Верхня галерейка імітує мотиви дерев’яного зодчества. Як відомо, куб – це символ Землі, а купол – подоба небосхилу, їх з’єднання – подоба Всесвіту. Таким чином, мавзолей Ісмаїла Самані в Бухарі за своєю формою являється моделлю Всесвіту.
В архітектурі мавзолею зберігається спадковість зі старовинним зодчеством: розширення основного об’єму донизу нагадує кьошки, колони, які закріплюють кути, асоціюються з баштами ранньофеодальних будівель, декоративні колонки імітують форми середньоазійських дерев’яних колон. Стіна чітко ділиться на цоколь, тіло і легке зовнішнє увінчання. Додаткові куполки над кутами зорово зменшують розмір центрального куполу. Композиція строго центрична: всі фасади рівноправні, вхідні портали масштабні загальному об’єму будівлі й людині. Килимний декоративний візерунок зовнішньої поверхні стін одержаний конструктивно, у процесі самої кладки, а не як облицювання.
Головний ансамбль центру Бухари склався поряд із торговельним купольним павільйоном Чор-Су. Назва ансамблю – Пої Калян – означає «підніжжя великого». Мається на увазі, що архітектурний комплекс розкинувся біля підніжжя мінарета Калян (рис. 7.5).
Найвищий у Бухарі мінарет – Калян – побудований у ХІІ столітті. Він має стрункий круглий стовбур, який утончується вгору і увінчується ліхтарем. Стовбур поділений на горизонтальні смуги, виконані килимною цегляною кладкою. Діаметр мінарета внизу – 9 м, угорі – 6 м, загальна висота споруди – 45,6 м. Характер кладки примушує згадати мавзолей Саманидів, де також сама стіна одночасно була художньо-декоративним елементом завдяки фігурній цегляній кладці. Купольне приміщення всередині ліхтаря на вершині мінарета оточене обхідною галереєю, через отвори якої призивали на молитву відразу 16 глашатаїв-муедзинів. Тут виконували і страти – останню жертву скинули з мінарета Калян у 1884 році.