Зміст реферату "Архітектура народів Середньої Азії (VI – XVIII століття)"

змісту. Наприклад: “Красі цієї будови вражається небесне склепіння”, або “Султан – тінь Аллаха”.

Улугбек збудував у цьому місці мавзолейний комплекс Гумбазі Сеїдон і соборну мечеть Кок-Гумбаз (“блакитний купол”). У 1373 – 1379 роках місто було обнесене п’ятикілометровою глинобитною фортечною стіною. Воно мало прямокутний план. На перехресті двох головних взаємоперпендикулярних вулиць зведений прямокутний у плані купольний торговельний павільйон Чор-Су (“чотири базари” – назва підкреслювала те, що саме тут сходилися чотири торговельних вулиці міста. Такий самий, традиційний для середньовічної Середньої Азії план, мала і Хіва. Це місто, засноване ще на рубежі нової ери, справжнього розквіту набуло в XVI столітті, коли сюди перенесли столицю Хорезмської держави. Саме тоді в місті були збудовані фортечні стіни, мечеті, палаци, мавзолеї. Хіва – унікальне в Середній Азії, повністю збережене історичне місто-пам’ятка. Його заповідна частина – Ічан-кала – прямокутник розміром 650 м * 400 м. Уже пізніше, в середині ХІХ століття, фортечною стіною обнесено рабад (передмістя), який був перетворений у другу частину міста – Дішан-калу. В Хіві збереглася унікальна для Середньої Азії дерев’яна колонна мечеть Джума, в якій є частина вирізьблених з дерева колон Х століття. Однак цілісний архітектурний ансамбль міста склався лише у XVIII – XIX століттях.

У розвитку архітектури та містобудування Середньої Азії можна виділити два періоди. На протязі першого періоду (від Античності до монгольського нашестя у ХІІІ столітті) були створені сталі традиції та прийоми зодчества, розроблена типологія споруд, на той час у межах буддійського віросповідання. Вже тоді сформувалися основні конструктивні схеми будівель, купола, склепіння і т. ін.

Під час утворення держави Тимуридів розпочався процес синтезування місцевих традицій і будівельного мистецтва ісламського світу, принесеного сюди іранськими майстрами, силоміць залученими для зведення величних споруд Самарканду.