Зміст реферату "Ансамбль Львівського братства"

В історію української архітектури ренесанс вписав яскраві сторінки. У другій половині XVI ст. у Львові сформувалася місцева ренесансна школа, в становленні якої значну роль відіграли італійські архітектори. Проте стиль відродження поєднувався з місцевими традиціями. Найбільше це виявилося в ансамблі Львівського братства – організації українських купців і ремісників, що відстоювали здобутки й традиції української культури від натиску католицької реакції та прагнень іноземних правителів міста.

Головною спорудою ансамблю є соборна Успенська церква, її збудував архітектор Петро Красовський ще в середині XVI ст. Але в 1571 р. велика пожежа спустошила весь Львів, знищила церкву та інші споруди ансамблю. Нову церкву будували з перервами з 1591 до 1631 р. архітектори Павло Римлянин, Амвросій Прихильний та Войцех Капінос. Гадають, що проект споруди склав ще в 1575 р. архітектор Петро Барбон. Всередині церква розділяється високими колонами на три нефи. Зі сходу прибудовано напівкруглу апсиду, із заходу – невеликий нартекс з хорами над ним. Церква виходить на вузьку середньовічну вулицю південним боковим фасадом. Він розчленований могутніми пілястрами і великими глухими арками, в яких прорізано широкі вікна. Зверху споруду оперізує антаблемент доричного ордера з фризом, де встановлено прекрасні барельєфи. Споруда завершується трьома широкими банями і високими ліхтарями.

Композиція церкви навіяна традиційним прийомом українських тридільних храмів. Форми Успенської церкви зовні стримані, могутні, дещо суворі, у той час як інтер'єр має світлий, урочистий і по-ренесансному чіткий характер. Над церквою і над усією навколишньою забудовою піднімається величезна квадратна в плані вежа Корнякта. Її спорудив ще в 1572-1578 рр. архітектор Петро Барбон з допомогою Павла Римлянина в характері ренесансних дзвіниць – компанил. Кошти на будівництво вежі асигнував львівський багатій Костянтин Корнякт, звідки й походить назва споруди.